Німецькі доги, мастифи та інші великі собаки можуть старіти швидше за дрібні породи вже на епігенетичному рівні. Вчені виявили зміни в ДНК, які можуть частково пояснювати, чому великі собаки зазвичай живуть менше, ніж чихуахуа та інші маленькі породи.
Дослідники проаналізували зразки крові 894 собак, які беруть участь у довгостроковому проєкті Dog Aging Project. Основну увагу приділили метилюванню ДНК — хімічним змінам, які впливають на активність генів і змінюються з віком.
На основі отриманих даних команда створила так званий епігенетичний годинник. Він дозволяє оцінювати біологічний вік собаки та порівнювати його з фактичним.
З’ясувалося, що тварини, чий епігенетичний вік був вищим за очікуваний, мали більший ризик смерті від різних причин. Це дало змогу пов’язати швидкість епігенетичного старіння з тривалістю життя.
Після порівняння собак різного розміру вчені побачили ще одну закономірність. У великих тварин епігенетичне старіння протягом кожного року життя відбувалося дещо швидше, ніж у малих.
Однією з помітних змін стала втрата метильних груп у певних ділянках ДНК, відомих як транспозовані елементи або «стрибаючі гени». У нормі метилювання допомагає стримувати їхню активність.
Коли цей механізм слабшає, такі елементи можуть активізуватися, пошкоджувати інші гени та посилювати запальні процеси. Саме запалення давно пов’язують із віковими змінами в організмі.
Ще одна закономірність стосувалася імунної системи. З віком імунні клітини собак на епігенетичному рівні ставали дедалі більш схожими одна на одну.
Дослідники припускають, що така втрата клітинної спеціалізації може погіршувати здатність окремих типів клітин виконувати свої функції. Це може стосуватися, зокрема, боротьби з вірусами та контролю за появою злоякісних клітин.
Чому великі собаки старіють саме таким чином, дослідження остаточно не встановило. Одна з гіпотез полягає в тому, що швидкий ріст великого організму потребує значних ресурсів і створює компроміс між ростом та довготривалим підтриманням імунної системи й інших функцій.
Надалі вчені планують удосконалювати епігенетичні годинники та шукати інші чинники, які впливають на швидкість старіння. Такі моделі потенційно можуть допомагати прогнозувати вікові проблеми зі здоров’ям у домашніх тварин.
Дослідники також розраховують, що вивчення старіння собак допоможе краще зрозуміти аналогічні процеси у людей. Собаки мають низку схожих захворювань і живуть у тому самому середовищі, тому часто зазнають впливу тих самих зовнішніх чинників.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
